Служба автомобільних доріг
у Сумській області

» Про Службу » Про нас

Про нас

     Перлина північно – східної України, неповторна і велична Сумщина. Край славетної козацької бувальщини, з неповторними казковими краєвидами, багатовіковою історією і славним сьогоденням. Хто хоч раз відвідав наш край, той розуміє унікальність нашої області, багатовікову історію якої тихоплинно розповідають води задумливої Ворскли, загадкового Псла, чарівної Сули та прозорого Сейму. Овіяна легендами і славою земля подарувала Україні чимало видатних особистостей: останнього українського кошового отамана Петра Калнишевського, легендарного льотчика Івана Кожедуба, неймовірну кількість справжніх майстрів, геніїв світового рівня Пантелеймона Куліша, Остапа Вишню, Павла Грабовського, Івана Кавалерідзе, олімпійських чемпіонів Леоніда Жаботинського, Володимира Голубничого та багатьох інших. Невтомно та натхненно писали про стародавню та вічно молоду Сумщину її славні сини, бо є чим пишатися цій багатій пам'ятками матеріальної та духовної культури землі: Посульські скіфські некрополі, єдиний в Україні пам'ятник мамонту, заповідник «Михайлівська цілина», Глинська пустинь, численні монастирі, церкви, поля знаменитої Конотопської битви… Працьовитих, чуйних, привітних сумчан відвідують численні гості з різних куточків світу. А щоб від візиту до нашого краю залишилися лише виключно приємні враження, місцеві дорожники роблять усе можливе, аби утримувати дороги області в належному стані.

Історія і сьогодення Служби автомобільних доріг Сумщини.

    Розвиток дорожньої галузі на території розпочинається ще з сивої давнини. У найвидатнішій пам'ятці Київської Русі «Слові о полку Ігоревім», яка була присвячена славі і подвигам саме людей Сумщини, знаходимо фразу про те, що після перемоги  над половцями руські «начали мосты мостите по грязевым местам». Князь Ігор Сіверський  походом ішов на половецьку землю в 1185 році саме через місця теперішньої Сумської області: Путивль, Піски, Клепали…

    З часу утвердження Московського князівства і Москви як центру Російської держави розпочався новий розвиток доріг. В міру зміни московських кордонів, а вони швидко просувались на південь, ці шляхи втрачають своє виключно військове призначення, і починають, здебільшого, виконувати адміністративні, торгівельні та економічні функції. Це особливо стосувалось Слобідської України, наприкінці 70-х років ХVII століття до складу якої входило п'ять слобідських полків – Харківський, Сумський, Острозький, Охтирський та Ізюменський. На той час від Москви відходило 9 груп доріг. Шляхи, які з'єднували міста теперішньої Сумської області Суми, Краснопілля, Охтирку, Путивль, Глухів, Кролевець, с. Вільне зі столицею, були віднесені до 4-ї і 5-ї груп. Були засновані і поштові тракти, які проходили і мали значну розгалуженість по території теперішньої Сумщини. Для прикладу згадаймо, Сумський поштовий тракт з'єднував Богодухів,  Охтирку, Суми і Білопілля, а це 200 верст шляху. Сумсько – Суджанський (або Курський) проходив із Сум і мав протяжність 35 верст. Транспортні тракти  проходили із Сум на Лебедин, Гадяч і Рубанку (тепер Недригайлівського району).

    Періодом масового будівництва шосейних доріг стали 1830 – 1860 роки. На території нинішньої Сумської області з твердим покриттям (бруківка) нараховувалось лише 327км, до того ж вони являли собою переважно під'їзні шляхи до міст і заводів, пристаней і залізничних станцій.

    Виробництво дорожніх машин різного призначення було налагоджено в СРСР в 1926 році. В цей час (1926 – 1931 рр.) будується автомобільна дорога Суми – Кияниця протяжністю 17 км.

    Сумське дорожнє господарство бере початок від дорожнього відділу, створеного в 1939 році, саме в час створення самої області ( 10 січня 1939 року). На той час автомобільні дороги Сумщини були переважно грунтовими, на яких розміщувалось понад 12 км дерев'яних мостів. У 1938 – 1939 роках прокладено ділянку дороги Охтирка -  Розкопи  протяжністю 8 км, а в період 1939 – 1941 рік збудована дорога що з'єднувала міста Путивль і Буринь протяжністю 18 км. На даний період часу в області було 700 км доріг з твердим покриттям.

    За п'ять післявоєнних років  дорожнім господарством області будувались в основному шляхи з бруківки, деякі дороги будувались з кругляка. Їх було прокладено 32 км. З інших регіонів України завозились в область кам'яні матеріали, так як вони були відсутні на місцях.  При спорудженні доріг з твердим покриттям з 1949 року на Сумщині почали використовувати органічні в'яжучі матеріали. Так, при будівництві автомобільної дороги республіканського значення  Київ – Суми – Курськ, на ділянці кордон Полтавської області – м. Суми протяжністю 120 км, де в післявоєнний період інтенсивність руху становила до 200 автомобілів на добу. Спершу влаштовувалися покриття із ущільненого грунту, обробленого в'яжучими матеріалами (кам'яновугільним дьогтем) з подвійною поверхневою обробкою. У 60-х роках минулого століття інтенсивність руху автомобілів настільки зросла (до 500 – 600 на добу), що виникла потреба переходити на якісно новий рівень дорожнього будівництва і розпочався другий етап будівництва цієї дороги – влаштування покриття удосконаленого типу.

    З метою збільшення мережі доріг місцевого значення в колгоспах Сумського, Роменського, Глухівського, Охтирського, Краснопільського, Великописарівського та ряду інших районів області почали організовувати дорожньо-будівельні бригади, які займалися прокладанням і утриманням шляхів.Протягом 1956 – 1960 років було збудовано 173 км доріг з твердим покриттям, а в наступні роки їх мережа значно розширюється.

За роки семирічки збудовано дорогу Суми – Охтирка – кордону Харківської області протяжністю 90 км і розпочато будівництво траси Суми – Конотоп протяжністю 128 км.  

У цей же час дорожньо – будівельним управлінням №11 споруджено Климентівський залізобетонний міст довжиною 171 пог.м. Протяжність автодоріг з твердим покриттям у 1965 році склала 8,5% від загальної мережі обласних. У 1966 – 1970 роках прокладено ще 528 км доріг, загальна протяжність яких уже склала 16,3%. За цей час споруджено міст через р. Псел в с. Михайлівка Лебединського району довжиною185 пог.м, розпочато будівництво залізобетонних мостів через р.Сейм довжиною 248 пог.м та чере р.Сула – 103 пог.м. З 1974 року почали влаштовувати чорне тверде покриття. З 80-х років починається масова  перебудова майже всіх дерев'яних мостів на залізобетонні. Якими скрутними не були часи , дорожня  система завжди працювала, удосконалювалась, розгалужувалась.

    90-ті роки минулого століття видалися дуже нелегкими для шляховиків Сумщини. На той час основним джерелом фінансування дорожнього будівництва було відрахування підприємств і організацій. Однак через фінансову скруту не всі підприємства мали можливість своєчасно і в повному обсязі здійснювати відповідні перерахування.

В 2000-му році відбулась реорганізація, в результаті чого виник новий підрозділ – Служба автомобільних доріг у Сумській області. Вона є замовником на виконання робіт по будівництву, реконструкції, ремонту і експлуатаційному утриманню доріг загального користування. Генеральним підрядником та основним виконавцем робіт є дочірнє підприємство «Сумський облавтодор» відкритого акціонерного товариства державної компанії «Автомобільні дороги України».

(в.о. обов'язки директора ДП «Сумський облавтодор» С.М.Гайдаш з фахівцями підприємства)

Служба автодоріг проводить велетенську роботу на збільшення кількості та якості магістралей з твердим асфальтовим покриттям, спрямовану на якісне виконання цих робіт, а також забезпечення надійного та безпечного руху транспортних засобів.

     Сумський регіон сьогодні – це 7215,8 км автодоріг загального користування, з них 2106,2км – державні дороги, а 5109,6 км – місцевого значення. Тверде покриття мають 6715,9 км доріг, а це 93,1%. Крім того, дорожники регіону постійно дбають про належний стан 527 мостів протяжністю близько 15 тис. пог. м. та 4120 водопропускних труб, а також шести під'їздів до пунктів пропуску через державний кордон, адже Сумська область є прикордонною. Область перетинає відгалуження транспортного коридору Критський №9 – міжнародна автомобільна дорога М 02 Кіпті – Глухів – Бачівськ, що є міжнародною магістраллю Е 101. Вона проходить територією Кролевецького та Глухівського районів і має протяжність 97,6 км. Збудована у 60-х роках минулого століття як частина траси Київ – Москва, магістраль налічує 6 мостів та шляхопроводів загальною протяжністю 256 пог. м. З серпня 2007 року по грудень 2011 року було проведено капітальний ремонт даного автосполучення на участках км 145+435 – км243+ 078.

    Відремонтовано 4 мости протяжністю 233 п.м. Встановлено  1639 штук сигнальних стовпчиків, 1008 штук дорожніх знаків та 57,264км бар'єрного огородження. З'єднуючи між собою адміністративні центри України, магістраль М 02 сполучається з міжнародною  автомобільною дорогою Київ – Чернігів – Нові Яриловичі(на Гомель) і є туристичним маршрутом державного значення.

    Щоб забезпечити комфорт і безпеку руху транспорту шляхами краю, якісне будівництво та ремонт, працівники Служби автомобільних доріг у Сумській області намагаються впроваджувати сучасні новітні технології, послідовно застосовувати інноваційні методи, такі як:використання мастикових асфальтобетонів, тонкошарових покриттів, бітумних емульсій, геотекстильних сіток, металевих гофрованих труб, асфальтобетонних сумішей для верхніх шарів дорожнього покриття  з активними добавками.

    Дорожньою мережею краю займаються 15 райавтодорів,  три ДЕД та одна філія «Дорбудсервіс» у складі ДП «Сумський облавтодор». Підприємство має на балансі 8 асфальтобетонних установок, власне сертифіковане виробництво дорожніх знаків номінальною потужністю 8 – 10   тисяч штук на рік, цех із виготовлення залізобетонних виробів. Крім того, сумчани вирощують посадковий матеріал для озеленення дорожніх узбіч, виготовляють бетонні напрямні стовпчики, але основне досягнення за останні роки роботи – бітумно-емульсійна база, яка вважається однією з кращих в Україні. Її продуктивність складає 10 тонн бітумної емульсії за годину. Якщо раніше емульсію завозили з Київської області, її потрібно було десь зберігати, то тепер край має свій високоякісний продукт, який постачає й до інших регіонів України. Вартість бази в 5млн грн., збудованої та введеної в експлуатацію у 2008 році вдалося окупити.  Установка дозволяє виробляти емульсію різноманітних складів, яка може застосовуватись для виконання ямкового ремонту, влаштування поверхневої обробки, захисних шарів зносу, підґрунтовки покриття, дорожнього одягу методом просочування. Як сировина використовується дорожній бітум. Перевага емульсії порівняно з бітумом полягає не лише у значно меншій вартості, але й у зручності її використання при виконанні дорожньо-будівельних робіт: не треба підігрівати до +180°С, лише до +50°С, можна застосовувати на вологій дорожній поверхні. З перевезенням теж менше клопоту, а також вона безпечна для навколишнього середовища.

Гордість Сумщини – працьовиті люди.

    Взагалі Сумщина – земля відданих своїй справі людей. Куди б не завітали гості нашого затишного краю, скрізь видно працю турботливих рук. А ще дуже багато залежить від мудрого і добре організованого керівництва.

Романюк Іван Петрович –   Про такого керівника як Іван Петрович можна сказати: «Він не шукав легких доріг…». Біля 30-ти років він працює в автодорожній галузі, пройшовши шлях від майстра дільниці до головного інженера облавтодору, тривалий час виконував обов'язки керівника Служби автомобільних доріг Сумщини. Технічно – грамотний спеціаліст, добре володіє дорожньою справою, вірно вирішує виробничі та технічні питання. За роки трудової діяльності, дороги стали для нього об'єктом пильної уваги і щоденної наполегливої праці.

    За безпосередньої участі Романюка І.П. виконано багато робіт для розвитку дорожньої мережі Сумської області, у 2011 році після капітального ремонту введена в експлуатацію ділянка автомобільної дороги М-02 Кіпті – Глухів – Бачівськ у межах Сумщини. Вимогливий до себе і підлеглих, чуйний і енергійний, гордість колективу – ось справжній портрет керівника сучасності.

    За високу професійну майстерність, багаторічну плідну працю та вагомий особистий внесок у розвиток будівництва та експлуатації автомобільних доріг Івана Петровича Романюка неодноразово нагороджували почесними грамотами і подяками, а в 2009 році з нагоди введення в експлуатацію ділянки дороги Кіпті – Глухів – Бачівськ нагороджений Почесною грамотою Кабінету Міністрів Укріїни.

Гайдаш Сергій Михайлович -  розпочав свою професійну діяльність майстром міжгосподарської дорожньої пересувної колони №10. Пізніше обійняв посаду начальника  РайДРБУ та райавтодору, тривалий час очолював облавтодор Сумщини. Наполегливий, енергійний керівник  вміє чітко і правильно організовувати роботу колективу, що є запорукою вчасного та професійного виконання поставлених завдань. За це користується повагою колективу авто дорожників.  Колеги завжди відзначають його доброту, чуйність та витримку в будь-якій ситуації.

    Сергія Михайловича з впевненістю можна назвати фанатом своєї справи, поціновувачем висококваліфікованих кадрів, які прагне зберегти, бо добре знає ціну багаторічного досвіду, глибоких знань  та професійних навичок. Він постійно дбає про підготовку кадрів, підвищення їх кваліфікації, здобуття нових професій.

Синиця Володимир Дмитрович – директор філії «Конотопський райавтодор».  Розвитку дорожньої  галузі області він присвятив майже 40 років. Розпочав свою роботу майстром, а з 1985 року призначений керівником цього колективу.

    За всі роки на посаді керівника райавтодору Синиця В.Д. завжди направляв зусилля колективу на розвиток мережі доріг в районі,  їх якісний ремонт і утримання. Вимогливий до себе і підлеглих, справжній майстер дорожньої справи.

    Самовіддана праця Володимира Дмитровича Синиці високо оцінена керівництвом нашої держави: в 2004 році він нагороджений медаллю «За працю і звитягу», в 2006 році – Подякою Кабінету Міністрів України, а в 2009 році  йому присвоєне почесне звання «Заслуженого будівельника України».

    З людьми і для людей – ось так і трудиться В.Д.Синиця. 

Осадчий Григорій Олексійович – майстер асфальтобетонного заводу філії «Конотопський райавтодор». Більше 30-ти років присвятив улюбленій справі. Григорій Олексійович - душа колективу. Як до рідного батька звертається молодь підприємства  за порадою і допомогою. А він, в свою чергу, навчає та допомагає освоювати ази професії. З позицій власного досвіду вчить молодих працівників найефективнішим підходам, адже робота з технікою вимагає точності й акуратності.

    Завдяки таким майстрам своєї справи як Григорій Осадчий, виробництво витратних матеріалів на асфальтобетонному заводі досягло до 400 тонн за зміну.

    Без сумніву, до числа кращих трудівників Сумщини можна занести кожного працівника дорожньої галузі , бо вони своєю щоденною працею змінюють наш край на краще,  дбають про автошляхи регіону. В дощ і сніг, в люті морози і літню спеку дорожники завжди несуть свою трудову вахту, забезпечуючи безперебійний і безпечний рух автошляхами області .  І головна мета – досягти   європейських стандартів, бо цим формується позитивний імідж держави, стан вітчизняної економіки, однією з головних складових якої є належний рівень дорожнього господарства.